Термін «Ахметіко Мінейро» я запозичив у одного з читачів, і, незважаючи на те, що він не мій, він справді вдало передає суть бразильської команди, створеної Рінатом Ахметовим в Україні. Сьогодні якраз той час, щоб про це поговорити.
Класичний «Шахтар» часів минулого століття був абсолютно іншим. На мою думку, його стиль гри характеризувався прямолінійністю та винятковою фізичною силою, схожою на гру «Торпедо», «Зеніту», «Кайрату» та «Металіста» з українських команд.
Звичайно, були й технічні гравці, Наприклад, Віктор Грачов. Але в загальному ця команда намагалася переважити суперників атлетичністю і тиском. Як вболівальник «Чорноморця» з Одеси, я не відчував приязні до «гірників».
«Шахтар» здобув репутацію незламного бійця у кубкових змаганнях. Так званий пролетарський стиль футболу, що відображав важку працю шахтарів, залишався актуальним до кінця століття, поки у 1996 році президентом клубу не став Ахметов, і не почалася трансформація команди.
Перед «Шахтарем» стояли два ключові завдання: по-перше, максимально ускладнити життя «Динамо», яке вже тривалий час залишалося лідером; по-друге, показувати добру гру та приносити радість своїм вболівальникам. Це поступово залучило до команди все більше фанатів.
Перші суттєві зміни в «Шахтарі» я помітив на початку 2000-х, коли команди керував Віктор Прокопенко. Особисто для мене його тренерство асоціюється з епохою найкращих досягнень «Чорноморця». У 2000 році до «Шахтаря» приєднався Аліуце – перший бразильський легіонер.
Незабаром в команді з’явилися й інші африканські гравці, а жарт про те, що це справжні шахтарі, став поширеним. Перший бразилець, який вийшов на поле, Брандао, зіграв всього два матчі у сезоні 2002-2003.
Наступного сезону вже п’ять бразильців грали в складі, і почався новий етап у розбудові «Шахтаря», особливо після приходу Мірчі Луческу у 2004 році. Тоді до Брандао приєдналися Матузалем, Батіста, Елано та Жадсон, і команда розширила свою бразильську армію.
З 2006 по 2010 рік почали з’являтися нові бразильці в команді, що перетворило «Шахтар» на потужну силу в європейському футболі. У 2006-2007 Леонардо зіграв лише раз, проте в наступному сезоні команда берегла інтерес до бразильців.
У сезоні 2008-2009 у «Шахтарі» вже було шість бразильців, які надалі стали основою команди, з якою виграли Кубок УЄФА.
Ці бразильці стали не лише основою атаки, а і формували загальне обличчя команди. За роки роботи Луческу кількість бразильців зросла до семи, а незабаром «Шахтар» став усе більше асоціюватися з бразильським футболом.
У сезоні 2012-2013 кількість бразильців досягла восьми, і з’явився новий креативний гравець Тайсон.
У наступному сезоні ми вже спостерігали десятку бразильців на полі, включно з новими грацями Бернардом, Фернандо та Ісмаїлі. Бразилізація «Шахтаря» ставала все очевиднішою.
2014-2015 роки принесли ще більше бразильців, з новими гравцями Марлосом та Веллінгтоном. Напередодні останнього сезону Луческу команда розвинулась настільки, що кожен з бразильців мав можливість грати на європейській арені.
Паулу Фонсека, який прийняв команду, зрозумів, що потрібно зберегти цю бразильську спадщину, хоч і не зміг створити нову стратегію. У його перший сезон команда знову складалася з багатьох бразильців, зокрема, Тейшейри, яка пішла.
З часом кількість бразильців в команді коливалася, але в сезоні 2018-2019, востаннє для Фонсеку, їх було дев’ять, з новими гравцями як Мораєс та Майкон.
Луїш Каштру приєднався до клубу і підтвердив популярність бразильців, поповнивши команду новими талантами. Далі кількість бразильців суттєво зросла у складі команди.
Під час сезону 2021 року Роберто де Дзербі також тримав планку бразильців, при цьому запрошуючи нові обличчя. Проте після початку війни команда зазнала змін, і кількість бразильців істотно зменшилася.
Проте, вже наступного року команда знову зібрала склад з бразильцями, дебютуючи з новими талантами.
На даний момент Арда Туран у Кваліфікації залучив десять бразильців. І якщо команда зможе пробитися до Ліги конференцій, ми можемо спостерігати новий рекорд в кількості бразильських футболістів.
Якщо «Шахтар» знову досягне успіху в євросезоні, цікаво буде перевірити, чи можливо відзначити новий рекорд бразильців у гравцях. І якщо ви врахуєте різні трансфери, можливо клуб цілеспрямовано змагатиметься за світовий рекорд за кількістю бразильців.
Загалом, за два десятиліття в «Шахтарі» в єврокубках грали 42 бразильські футболісти, відзначаючи творчість та успішність цілого покоління. Найбільшу кількість матчів провів Тайсон, а найкращим бомбардиром серед бразильців в єврокубках став Адріано.
Закінчуючи цю розповідь, наведу цікавий епізод з трьома Педріньйо, де кожен з них грав певну роль у клубі. Це підкреслює не лише бразильську самоідентифікацію «Шахтаря», а й його зростаючу популярність серед фанатів.
