30 грудня 1975 року, в номері журналу France Football, оприлюднили результати голосування на звання найкращого футболіста Європи за той рік. Лідером став нападник київського «Динамо» та збірної СРСР Олег Блохін, який набрав 122 бали.
Блохін переміг у конкуренції з відомими світовими зірками, зокрема, німецьким захисником Францом Беккенбауером, що фінішував на другому місці з 42 балами, та нідерландцем Йоганом Кройффом, який здобув 27 балів. Успіх Блохіна став результатом його вагомого внеску у досягнення київського клубу, який цього самого року під керівництвом Валерія Лобановського став володарем Кубка володарів кубків і провести два вражаючі матчі проти мюнхенської «Баварії», здобувши ще й Суперкубок УЄФА.
Наприкінці року Блохін продемонстрував приголомшливу гру та вплив на результати команди, що дозволило йому утвердитися в історії українського футболу. Це досягнення стало знаковим не лише для самого гравця, а й для всього українського спорту. Реакція тренера і колег не змусила себе чекати: усі вітали Блохіна, підкреслюючи його професіоналізм та лідерські якості.
З таким тріумфом Блохін відкрив нову еру для українського футболу. Його досягнення надихнуло молоді покоління гравців, які прагнуть досягти таких же висот. Ця перемога підтвердила, що українські футболісти можуть конкурувати на європейській арені, і встановила високі стандарти для наступних поколінь. Блохін став взірцем для наслідування, а його «Золотий м’яч» – символом успіху для українського спорту.
